За те, що Ти просто класна, Мамо…

Останнім часом нечасто пишу Тобі – все не вистачає вільної хвилинки, але сьогодні ввечері вмощуюсь зручніше, щоб написати Тобі привітання із Твоїм Днем, Днем Матері.

Знаєш, вкотре не вмію розпочинати пафосно, бо якось не до того.

Хочу привітати Тебе, Мамо, просто привітати.

Сказати щиро, я не найбільш вдячна дитина, багато не слухаю Тебе, сперечаюсь,  роблю по-своєму, але кому, як не Тобі, знати, що це – життя, і воно – різне.

В основному – дотримуюсь всього того, чого перейняла від Тебе і знаю, що коли хоч на кілька відсотків буду така, як Ти – буду щаслива і місію виконаю.

Цей день сьогодні сумний, як і вже кілька поспіль, бо не можу зустрітись з Тобою.

Дивно, правда, бо ж скільки засобів комунікації – скайп, фейсбук, та що завгодно, а не з’єднує…

Тому пригадую Твої ніжно-смарагдові очі, повні спокою і радості… Дякую Тобі, за них, Мамо.

Вперті вигини широких брів і довгі-предовгі вії… Дякую Тобі за них, Мамо…

Розважливі руки, тихі слова, жартівливий тон розмови, оптимізм …

За те, що Ти просто класна, Мамо…

Завтра, коли всі бігатимуть із букетами білої конвалії чи бузку, теж приготую квітів.

Але як побачу  усмішку на Твоїх устах, коли їх отримаєш…

Може хіба попросиш дрібне маленьке сонечко-зозульку ненароком сісти мені на плече, пововтузитись і полетіти кудись собі…за вітром.

З Днем Матері, Мамо! Як би Ти знала, що все на світі я хотіла б віддати за хоч би єдину нагоду сказати Тобі це вголос, обіймаючи…

Все на світі, навіть життя.

Так не можна – сваришся – знаю.

Бо це – життя і воно – різне. Кому, як не тобі, що його подарувала мені, Мамо, знати.

***

На могильному пам’ятнику тихо ворушиться букетик конвалій – це від мене, Мамо.

І тихо чую, як мама обіймає – міцно-міцно.

Їй сподобались квіти.

Вона тільки хоче нагади, що завжди поруч…і дякує…

Фото: komahy